Досвід роботи
Додайте текст тут...
Розвивальні ігри та інтерактивні вправи на уроках української мови в новій українській школі
Мета. Створити комфортні умови навчання за допомогою гри та інтерактивних вправ, за яких кожен учень відчуватиме свою успішність, інтелектуальну спроможність, самостійність. Розвивати в учнів увагу, спостережливість, творчу фантазію, вміння самостійно мислити, бажання працювати в команді і соціумі.
План
І. Гра - одна з унікальних форм навчання молодших школярів.
ІІ. Класифікація дидактичних ігор.
ІІІ. Функції гри в житті дитини.
ІV. Використання розвивальних ігор та інтерактивних вправ на уроках української мови
Педагогічне кредо
Зробити працю школяра джерелом
розумового задоволення і духовної радості.
Опис досвіду роботи
«...без педагогічної гри на уроці
неможливо зацікавити учнів світом
знань, перетворити їх у активних
учасників, творців уроку».
Ш.О. Амонашвілі
І. Гра - одна з унікальних форм навчання молодших школярів.
Ми живемо у третьому тисячолітті, у час комп'ютеризації та інтенсивного розвитку усіх галузей науки і виробництва, і глибоко усвідомлюємо незворотність демократичних змін, що відбуваються у суспільстві і світі зокрема. Тому не повинні забувати про те, що сучасні діти не такі, якими були ми, отже, потребують від сучасного навчання щось нове. Те, що вчора було гарним, не є актуальним сьогодні.
Відповідно до нового Державного стандарту, який ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого компетентнісного і діяльнісного підходів, формування ключових компетентностей учнів відбувається у результаті застосування під час вивчення всіх предметів навчального плану діяльнісного підходу, одним з яких є - гра.
Гра - є однією з унікальних видів діяльності, яка дозволяє зробити цікавими і захоплюючими не тільки роботу учнів у творчо-пощуковому рівні, але й буденні кроки з вивчення предметів. Цікавість умовного світу гри робить позитивною, емоційно забарвленою монотонну діяльність із засвоєння, запам'ятовування, повторення, закріплення інформації, а емоційність ігрового дійства активізує всі психічні процеси і функції дитини.
В даний час актуальність гри підвищується і через перенасиченість сучасного школяра інформацією. В останні роки в Україні незмірно розширюється предметно-інформаційне середовище. Телебачення, відео, комп'ютер, мережа Інтернет останнім часом виливають на учнів величезний обсяг інформації. Актуальним завданням школи стає розвиток самостійної оцінки та відбору одержуваної інформації.
Однією з форм навчання, що розвиває подібні вміння, є дидактична гра, що сприяє практичному використанню знань, отриманих на уроці і в позаурочний час.
Тож основним видом діяльності у дитячі роки є гра. Саме за допомогою неї діти пізнають світ. Нецікаво і нудно жити дітям без гри. Адже в грі у них виникає бажання фантазувати, перевіряти спритність, кмітливість, а також відкривати таємниці, щоб поринути у світ прекрасного. Гра для дітей є джерелом радості, королевою дитинства.
Гра дарує дітям щохвилинну радість , задовольняє їхні потреби, формує і закріплює знання, вміння і навички і, звичайно, здібності, які необхідні для виконання соціальних, професійних і творчих функцій в майбутньому. І де є гра, там панує успіх, надія, радість дитинства.
У школі дитина зустрічається з іншим видом діяльності - навчанням. Але гра залишається важливим засобом творчого пізнання життя. Гра - це самостійна діяльність, в якій діти спілкуються з ровесниками, їх об'єднує єдина мета, спільні інтереси, зусилля і переживання.
Видатні педагоги вважали, що гра - це важливий метод навчання, тому що вона навчає, розвиває і виховує. Василь Олександрович Сухомлинський писав: «Навчайте граючись, а граючись навчайте».
А.С. Макаренко зазначав: «Гра має важливе значення в житті дитини, те саме значення, яке у дорослого має діяльність, робота, служба. Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі».
Всі визначення правильні, так як гра для дитини життя, з усіма його прикрасами, вдачею і розчаруваннями.
В іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем.
У процесі гри у дітей виробляється звичка вдумливо працювати самостійно, зосереджуватися, а також розвивається пам'ять, увага, мислення, бажання вчитися.
В процесі гри дитина задовольняє природну потребу в діяльності і в захопленні навіть не помічає, що вчиться - пізнає нове, запам'ятовує, вміє орієнтуватися в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює, узагальнює, розвиває фантазію.
Гра - це творчість, гра - це праця, під час якої у дітей розвивається спостережливість, швидкість реакції, вміння самостійно мислити, творчо підходити до вирішення запропонованих завдань.
Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча і виховна функції діють у тісному взаємозв'язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхній кругозір, виховує особистість.
Гра може задовольнити дитячу допитливість, залучити до активного пізнання навколишнього світу, оволодіти способами пізнання зв'язків між предметами та явищами.
Звісно, що самостійною діяльністю учнів є гра, яка поступово перетворюється у засіб виховання та дає змогу використати її для розв'язання відповідних завдань.
Реалізація ігрових прийомів і ситуацій при визначеній формі занять відбувається за такими основними напрямами:
- дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрового завдання;
- навчальна діяльність підкоряється правилам гри;
- навчальний матеріал використовується в якості її засобу;
- у навчальну діяльність вводиться елемент змагання, що переводить дидактичне завдання в ігрове;
- успішне виконання дидактичного завдання пов'язується з ігровим результатом.
ІІ.Класифікація дидактичних ігор.
Місце і роль ігор в освітньому середовищі, сполучення елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння вчителем функцій педагогічних ігор. Класифікуються дидактичні ігри за декількома принципами:
Дидактичні ігри за видом діяльності:
За характером педагогічного процесу:
За характером ігрової методики:
За ігровим середовищем:
ІІІ.Функції гри в житті дитини
Функція гри - її різноманітна корисність. У кожного виду гри своя корисність. Виділимо найбільш важливі функції гри як педагогічного феномена культури.
Соціокультурне призначення гри. Гра - найсильніший засіб соціалізації дитини, що включає в себе як соціально контрольовані процеси їх цілеспрямованого впливу на становлення особистості, засвоєння знань, духовних цінностей і норм, властивих суспільству чи групі однолітків, так і спонтанні процеси, що впливають на формування людини. Соціокультурне призначення гри може означати синтез засвоєння людиною багатства культури, виховання й формування її як с особистості, що дозволяє функціонувати в якості повноправного члена колективу.
Функція міжнаціональної комунікації. І. Кант. Вважав людство самою комунікабельністю. Ігри національні й у той час міжнаціональні , загальнолюдські дають можливість моделювати різні ситуації життя, шукати вихід з конфліктів, не вдаючись до агресивності, участь у різномастості емоцій у сприйнятті всього існуючого в житті.
Функція самореалізації у грі. Це одна з основних функцій гри. Для людини гра важлива як сфера реалізації себе як особистості. Саме в цьому планів їй важливий сам процес гри, а не результат, конкуренція чи досягнення якої-небудь мети. Процес гри - це простір для самореалізації. Людська практика постійно вводиться в ігрову ситуацію, щоб розкрити можливі чи навіть наявні проблеми в людини й моделювати їхнє зняття.
Комунікативна гра. Гра - діяльність комунікативна, хоча за чисто ігровими правилами конкретна. Вона вводить учня в реальний контекст, що виступає стосовно кожного гравця як організація й комунікативний початок, що має безліч комунікативних зв'язків. Якщо гра є формою спілкування людей, то поза контактами взаємодії, взаєморозуміння ніякої гри між ними бути не може.
Діагностична функція гри. Діагностика - здатність розпізнавати, процес постановки діагнозу. Гра володіє завбачливістю; вона діагностичніша, ніж будь-яка інша діяльність людини, по-перше, тому, що індивід поводиться у грі на максимумі проявів (інтелект, творчість); по-друге, гра сама по собі - це особливе «поле самовираження».
Ігротерапевтична функція гри. Гра може й повинна бути використана для подолання різних труднощів, що виникають у людини в поведінці, у спілкуванні з оточуючими, у навчанні. Оцінюючи терапевтичне значення ігрових прийомів, Д. Ельконін писав, що ефект ігрової терапії визначається практикою нових соціальних відносин, які отримує дитина в рольовій грі.
Функція корекції у грі. Психологічна корекція у грі відбувається природно, якщо всі учні засвоїли правила й сюжет гри, якщо кожен учасник гри добре знає не тільки свою роль, а й ролі своїх партнерів, якщо процес і мета гри їх поєднують. Корекційні ігри здатні надати допомогу учням з такою поведінкою, яка відхиляється від прийнятої норми, допомогти їм упоратися з переживаннями, що перешкоджають їхньому нормальному самопочуттю й спілкуванню з однолітками у групі.
Розважальна функція гри. Розвага - це потяг до різного, різноманітного. Розважальна функція гри пов'язана зі створенням певного комфорту, сприятливої атмосфери, щиросердечної радості як захисних механізмів, тобто стабілізації особистості, реалізації рівнів її домагань. Розвага в іграх - пошук. Гра має магію, здатну давати поживу фантазії, що виводить на розважальність.
Ігрові форми навчання, як жодна інша технологія, сприяють використанню різних способів мотивації.
Вибір гри в першу чергу залежить від того, яка дитина, що їй необхідно, які виховні завдання вимагають свого розв'язання. Якщо гра колективна, необхідно добре знати, який склад граючих, їх інтелектуальний розвиток, фізична підготовленість, особливості віку, інтереси, рівні спілкування й сумісності тощо.
Гра здатна виступати засобом отримання чогось, хоча джерелом її активності є завдання, добровільно взяті на себе особистістю, ігрова творчість і дух змагання. В іграх дитиною здійснюються цілі декількох рівнів, взаємозалежних між собою.
Розвиток ігрової ситуації. Під розвитком розуміється зміна положення граючих, ускладнення правил гри, зміна обстановки, емоційне насичення ігрових дій. Учасники гри соціально активні, оскільки ніхто з них не знає до кінця всіх способів і дій виконання своїх функціональних завдань у грі. У цьому міститься механізм забезпечення інтересу й задоволення від гри.
Основні принципи організації гри:
- відсутність примусу будь-якої форми при залученні дітей у гру;
- принцип розвитку ігрової динаміки;
- принцип підтримування ігрової атмосфери (підтримка реальних почуттів дітей);
- принцип взаємозв'язку ігрової та неігрової діяльності;
- принципи переходу від найпростіших ігор до складних ігрових форм;
- логіка переходу від простих ігор до складних пов'язана з поступовим поглибленням різноманітного змісту ігрових занять і правил.
Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення.
Ігри в школі - перш за все дидактичні, повинні приковувати нестійку увагу дітей до матеріалу уроку, давати нові знання, заставити їх напружено мислити.
ІV. Використання розвивальних ігор та інтерактивних вправ на уроках української мови в новій українській школі
З дітьми молодшого шкільного віку я працюю тридцять шість років і з упевненістю можу стверджувати, що грі належить особливе місце у вихованні та навчанні дітей цього віку. Гра розглядається як творча діяльність дитини в молодшому шкільному віці, і вона є постійною її супутницею, це - «чарівна паличка», за допомогою якої можна навчити дитину читати, писати, розв'язувати.
Гра - найбільш доступний для дітей вид діяльності. Цікава гра підвищує розумову активність учня і він розв'яже більш важке завдання, ніж на уроці. Гра для дітей - перша можливість проявити себе, самовиразитись і самоутвердитись, тому в своїй роботі використовую розвиваючі ігри як засіб навчання і виховання.
Використовувати ігри починаю з 1 класу. Застосовувати розвиваючі ігри потрібно на всіх предметах і це можна робити на різних етапах уроку.
На уроках української мови учні з великим задоволенням грають у мовні розвивальні ігри. В ігровій діяльності дитина спостерігає, порівнює, зіставляє, класифікує предмети, проводить доступний аналіз і синтез, узагальнює, а всі ці здібності, уміння розвивають креативну особистість. Адже креативна особистість пізніше зуміє використати ці знання на практиці і за власною ініціативою реалізує свій потенціал.
Розвиваючі ігри та нестандартні уроки (урок-гра, урок-подорож, урок-мандрівка, урок з використанням ІКТ) роблять навчання легким , доступним, цікавим. Такі уроки та ігри сприяють всебічному гармонійному розвитку пізнавальних інтересів, розумових процесів і позитивної мотивації до навчання дітей. Звідси і випливає , що використання розвивальних та інтерактивних вправ на уроках є невід'ємною частиною навчального процесу.
Пропоную вашій увазі ігри на уроках української мови в 1 класі:
«Заміни голосну букву в слові, щоб змінилось слово»
В слові сам голосну а заміни на о, у, і.
«Заміни першу букву в слові, щоб слово мало інше значення»
В слові колос к заміни на г, в.
В слові майка м заміни на ч, г.
«Додай в слові букву, щоб вийшло нове слово»
Додай на початку в слові мак букву с, слово рак - на грак, брак, їжа - на їжак, кіт - на кріт.
«З кожного слова по одному звуку, що вийшло нове слово»
Учитель називає слова. Учні повинні скласти з них слово таким чином: взяти з першого слова перший звук, з другого - другий, з третього - третій, з четвертого - четвертий і т.д.
Матеріал для гри:
Мама, рама, вікно (мак);
мак, лис, сир (мир);
мир, лава, місто, ананас ( мама);
молот, колос, сова, каша ( мова);
морозиво, вікно, тісто, карта, озеро (місто).
«Склади слово»
Учні повинні скласти слова лише з тих слів, які відповідають на питання хто?
Матеріал для гри:
Сало, мама, зима, Саша,грак ( мак);
Липа, лев, лис, тин, пан (лин);
Сокіл, крісло, лебідь, білка, сало, соловей (село).
«Читай слово з початку і кінця однаково»
Наприклад: око, тут, Пилип, дід, біб і т.д.
«Додай слово»
Вчитель на дошці пише перший склад у слові, до нього треба додати склад, щоб вийшло слово.
Та - , мо - , си - , пе - , лі - , па - .
- за , - ра, - та , - па, - ка.
«Утвори нові слова»
Необхідно переставити букви у відповідності з числами, що утворилися нові слова.
4 5 1 2 3 3 2 1 4
Н А С О С Т І Л О
«Склади слова з перших букв у назвах малюнків»
«Добери риму»
Підібрати слова, які відрізняються одним звуком:
Гайка- чайка, дуб - зуб, миска - мишка, коза - коса.
«Утворити слова із заданим складом»
Ма - мама, макітра, маска, мапа, матрос.
Лі - літо, літак, ліки, лікар, ліс.
«Малюк і Велетень»
Ніс - носик - носище.
Нога - ніжка - ножище.
Вовк -вовчик - вовчище.
«Дібрати влучне слово»
Зелена - курка, трава, ластівка.
Солодкий - лимон, перець, цукор.
Рідний - батько, портфель, стіл.
«За назвами дій пізнати тварину»
Бігає, ірже - ... кінь.
Повзає, плаває - ... черепаха.
Пищить,кусає, літає - комар.
«Скласти ланцюжок»
Діти по черзі підбирають слова, щоб останній звук попереднього слова став початком наступного:
Парта - ананас - син - небо - осел ...
«Яка буква зайва?»
Вчитель читає пари слів, учні називають зайву букву:
Сова - слова, мак - маяк, мак - смак, казка - указка, хід - схід, рак - грак, сон - слон.
«Пригости друга»
Назвати назви страв, в яких є звук р: морозиво, сир, риба, каша, компот, торт.
«Земля і небо»
За командою «Земля» - діти нахиляються і читають текст. За командою «Небо» - діти піднімають голівки вгору, відірвавши очі від тексту. Знову «Земля» - учні знаходять місце, де вони закінчили читати.
«Дощик»
Діти читають хором:
- накрапає дощ (тихо);
- дощ пускається сильніше (голосніше);
- злива (голосно);
- дощ слабшає (тихіше);
- дощ перестав (читання припиняється).
«Бджілки»
Напівголосне самостійне читання учнями тексту, кожен у своєму темпі.
«Рибки»
Мовчазне читання учнями тексту, кожен у своєму темпі.
«Листочок»
Залежно від пори року - «Сніжинка», «Квіточка».
Читає той учень, на парту якого впав листочок.
«Диктор телебачення»
Читати текст, періодично відриваючи очі, щоб подивитися на глядачів.
«Буксир»
Створюється пара із «сильнішого» учня і «слабшого». «Сильніший» веде у читанні, а «слабший» намагається досягти темпу читання «сильнішого».
«Луна»
«Сильніший» учень читає речення, а «слабший» учень читає це речення після прослуховування.
«Хто краще»
Конкурсне читання вірша, оповідання. Читання в парах.
«Актори»
За завданням вчителя прочитати здивовано, байдуже, захоплено, роздратовано, злякано.
«Кішка та мишка»
Перший учень - мишка. Він розпочинає гру, а кішка повинна почати гру після того, як учень прочитає перше речення і наздогнати мишку.
«Засічка - кидок»
При слові «кидок» - всі починають читати на максимальній швидкості, «засічка» - читання зупиняється.
«Хвиля»
Діти починають читати у довільному темпі вголос, поступово збільшують силу голосу, доходять до вершини і починають зменшувати.
«Вовчик і зайчик»
Одне речення читає один учень, а другий - інший. Потім читання повторюється знову. Під час читання одним учнем, другий уважно стежить за правильністю.
На уроках української мови доцільно використовувати такі методики, як інсценування казок, ляльковий театр, пантоміма, драматична розповідь.
В процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу, спостережливість, кмітливість. Під час гри діти займають активну позицію. Розвивальні ігри дарують радість і захоплення, пробуджують у душі кожного учня добрі почуття, роздмухують вогник дитячої думки і творчості. Відомо, що будь-які знання через гру засвоюються у 4-5 разів швидше, ніж у звичайному навчанні. Вона дає змогу привернути увагу й тривалий час підтримувати інтерес до тих важливих і складних завдань, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.
Інтерактивність (або відкритість до спілкування) набирає в наші дні особливого значення. Лінгвістичне тлумачення слова, що представлено в іншомовних словниках, свідчить, що поняття «інтерактивність», «інтерактив» прийшли до нас з англійської мови. «Іntеr» - взаємодіяти, «асt»- діяти.
Інтерактивність в навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, знаходження у режимі бесіди, діалогу, дії. Відповідно, у дослівному розумінні інтерактивним може бути названий метод, у якому той, хто навчається, є учасником. Який здійснює щось: говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає тільки слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власно створюючи це.
Інтерактивні вправи найбільшою мірою відповідають вимогам компетентнісного навчання, оскільки організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, які сприяють формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. При цьому навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де й учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують із приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють. Саме цей підхід дозволяє формувати в учнів мовленнєву та комунікативну компетентності. Його застосування в роботі з молодшими школярами вчить учнів самостійності, відповідальності, критичному мисленню.
Нагромаджений вже сьогодні в Україні та за кордоном досвід переконливо засвідчує, що інтерактивні технології сприяють оптимізації навчального процесу. Вони дозволяють учням:
- аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й тому зробити засвоєння знань більш доступним;
- навчитись формулювати власну думку, правильно її виражати, доводити власну точку зору, аргументувати й дискутувати;
- навчитись слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;
- моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації;
- вчитись будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв'язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу;
- знаходити спільне розв'язання діалогу;
- розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.
Використання інтерактивних технологій - це спосіб створення в класі атмосфери, котра найліпшим чином сприяє співпраці, порозумінню та доброзичливості.
Проводячи уроки такого типу, я зацікавлюю школярів предметом, формую активну життєву позицію, розвиваю творчі здібності. Разом з тим удосконалюю мовленнєві і розумові навички, створюю ситуацію успіху, де кожен учень почувається невимушено, а це в свою чергу, сприяє самовдосконаленню їх як особистостей. Я виступаю в ролі друга, порадника, партнера, старшого товариша, залучаю усіх учнів до активного одержання знань. Така взаємодія учителя й учня робить усіх учасників процесу рівноправними суб'єктами.
Інтерактивні форми роботи допомагають приділити увагу кожному учню. Працюючи у групах чи парах, школярі самостійно розв'язують доступні для них завдання, стають дослідниками, разом переборюють труднощі на шляху до мети.
Крім того, інтерактивні вправи навчання розвивають комунікативні вміння та навички, допомагають встановленню емоційних контактів між учнями. Мої школярі вчаться критично мислити, дискутувати, самостійно приймати рішення. Досягаю цього завдяки організації індивідуальної, парної, групової роботи, застосовую дослідницькі проекти, ігри, використовую різні види творчих робіт, безпосередньо роботу дітей з текстом, різноманітними інформаційними джерелами.
Проводячи уроки такого типу, зацікавлюю учнів предметом, формую активну життєву позицію, розвиваю творчі здібності, вдосконалюю мовленнєві навички, створюю ситуацію успіху, де кожен учень почувається невимушено, а це в свою чергу, сприяє самовдосконаленню його як особистості.
Застосування в навчально-виховному процесі інтерактивних технологій дасть можливість створити комфортні умови для навчання, за яких кожен учень відчуває свою необхідність, зможе розкрити свої здібності й продемонструвати знання, відчути впевненість в собі та дозволить вирішити основне завдання сучасної початкової освіти - навчити дітей вчитися.
Учні початкових класів добре навчаються лише за умови, коли їм цікаво, коли вони переживають хоча б невеликий успіх. Тож, із перших днів в роботі з першокласниками, я намагаюся створити ситуацію успіху, підбадьорити учня, похвалити навіть за незначний крок уперед.
Вивчивши основні ідеї інтерактивного навчання, я з'ясувала, що для успішного застосування інтерактивних технологій на уроках, потрібно дотримуватися правил організації інтерактивної роботи учнів. Тому я намагаюсь, щоб до роботи були залучені різною мірою всі учні, дбаю про психологічну підготовку учнів, стимулюю учнів за активну участь у роботі, надаю їм можливості для самоорганізації. Приміщення готую таким чином, щоб учні мали змогу легко пересуватися під час роботи малих груп. Під час уроку дотримуюсь регламенту та процедури, проявляю терпеливість до будь-якої точки зору, уважно вислуховую всіх учасників, поважаючи їх.
Проте інтерактивні технології як технології взаємонавчання використовую дуже обережно, намагаючись не перетворити їхнє застосування в самоціль.
Як багато значить, з яким настроєм ти заходиш в клас, привітаєшся з учнями: чи в прозі, чи віршем. Це створення трампліну, від якого можна відштовхнутися в русі. Початок прокладає шлях, створює умови щодо попередньої роботи.
Організаційний етап кожного уроку покликаний створювати атмосферу довіри та доброзичливості, забезпечити нормальну зовнішню обстановку та психологічний настрій учнів на роботу. У своїй педагогічній практиці нерідко використовую розминки для мотивації навчання, для ненав'язливого формулювання мети і завдань уроку. Завдяки розминці створюються умови, за яких мета і завдання навчального процесу, визначені вчителем, усвідомлюються кожним учнем як особистісно значущі. Міні-тренінги, вправи «Спіймай мій настрій», «Слухняний язик».
Починаючи працювати з 1 класом, я поступово вводжу елементи інтерактивного навчання, починаючи з найпростіших інтерактивних технологій, таких як «Мозковий штурм», «Мікрофон», робота в парах і малих групах, складання «Асоціативного куща», впровадження технології ігрового та проблемного навчання.
Мої вихованці люблять працювати в парах та малих групах. Але слід пам'ятати, що у початкових класах роботу в групах слід впроваджувати поступово. Групу формую на основі особистих уподобань учнів, обираю консультантів, розподіляю обов'язки між дітьми. При створенні групи особливу увагу звертаю на психологічну єдність дітей, бажання учнів, потенціал можливостей для їх успішної спільної діяльності. Роботу в навчальних групах будую на принципах рівноправності, намагаюсь активізувати роботу кожного учня. Працюючи в групах, діти отримують можливість спілкуватися, порівнювати, вільно висловлювати свою думку, робити спільні висновки.
Часто практикую під час проведення уроків роботу в парах. Під час роботи в парах учні можуть перевірити знання один одного, обмінятися думками і лише тоді висловлювати свої ідеї класу. Це сприяє розвитку мовлення учнів, взаємо- і самоперевірки, вміння висловлювати і відстоювати свою думку. Робота в парах нaйeфeктивнiша на початкових eтaпax навчання.
Роботу y малих гpyпax можна викopиcтoвyвaти для досягнення бyдь-якoї дидактичної мeти: зacвoєння, зaкpiплeння, перевірки знань тoщo. Зa yмoв парної poбoти вci дiти в клaci отримують piдкicнy за тpaдицiйним навчанням можливість гoвopити, виcлoвлювaтиcя. Poбoтa в пapax дає учням час пoдyмaти, обмінятись iдeями з пapтнepoм i лише потім oзвyчyвaти свої думки перед клacoм. Boнa cпpияє poзвиткoвi навичок cпiлкyвaння, вміння виcлoвлювaтиcя, критично миcлити, вміння пepeкoнyвaти й вecти диcкyciю. Bикopиcтaння тaкoгo видy cпiвпpaцi унеможливлює ухилення учнів від викoнaння зaвдaння.
На одному занятті можна використовувати одну-дві інтерактивні вправи, а не цілий комплекс. Тож добираю такі інтерактивні вправи, які б дали учням «ключ» до засвоєння теми. При виконанні цих вправ відводиться необхідний час для обдумування завдання, щоб учні виконували його вдумливо, а не механічно або «граючись». Важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи.
- Гра «Гімн імені».
Назвіть своє ім'я, улюблену квітку, всі добрі слова, які розпочинаються на першу літеру вашого імені і продовжіть речення розповіддю про свою позитивну якість, вміння або талант.
- Я Маргарита. Мила, мрійлива. Маргаритка. Люблю гратися з дітьми. Багато читаю.
- Отож, бачимо, що ми всі різні за характером, але однаково мрійливі, розважливі, ввічливі, надійні. І серед золотої осені зібрали такий різнобарвний букет квітів. А ще ми познайомилися ближче, навчилися себе правильно представляти, виробляти в собі позитивну самооцінку, створили сприятливий емоційний фон у групі, позитивне емоційне налаштування на співпрацю, налагодили контакт один з одним.
Щоб досягти таких важливих цілей, таку вправу можна проводити як з дітьми, так із їхніми батьками.
Мікрофон
Це технологія загально групового обговорення, вона дає змогу кожному учаснику у визначеному порядку щось швидко сказати, висловлюючи свою думку.
В дітей слід розвивати асоціативне мислення, уяву.
1. Назвіть зелені слова, червоні.
2. Що було б, якби колобок був зроблений із жвачки?
Технологія «Два - чотири - всі разом».
Ця форма роботи дозволяє учням набути навичок співробітництва, оволодіти вміннями висловлюватися та активно слухати. Учні, отримавши інструкції від учителя, об'єднуються в невеликі групи, виконують отримане завдання. Спільні зусилля призводять до того, що всі члени групи прагнуть до взаємного успішного виконання поставлених завдань.
У результаті виграють всі («Твій успіх іде на користь мені, а мій - на користь тобі». Успіх кожного визначається не тільки ним самим, а й зусиллями його товаришів.
Підготовчим етапом у групі може бути робота в парі. Метод «Два - чотири - всі разом» є похідним саме від парної роботи. Він сприяє ефективному розвиткові навичок спілкування в групі, вмінню переконувати та вести дискусію.
Технологія: «Метод «Прес».
Всі групи працюють одночасно. Вони отримали картки з різними предметами. Перед кожною групою стоїть завдання довести, які предмети відповідають на питання хто? або що? Відповідають за поданим кліше:
«Я вважаю, що...»;
«...тому, що...»;
«...наприклад...»;
«Таким чином...».
Особливу увагу приділяю рефлексії наприкінці інтерактивного уроку. Цей етап уроку надає можливість повернутися до очікуваних результатів навчання та перевірити, чи досягнуті вони. При підведенні підсумків:
- використовую відкриті запитання: як? чому? що?;
- прошу висловити власну думку;
- наполягаю на описовості, а не оціночності;
- прошу говорити про зроблене, а не про те, що могло бути зроблене.
Особливо переконливими є успіхи дітей в олімпіаді: «Всеосвіта Осінь 2019» з української мови. Завдання олімпіади були цікавими, пізнавальними, повчальними, які сприяли вихованню в учнів любові до рідної мови.
На сьогодні конструктори LEGO є незамінним матеріалом для занять з дітьми в початковій школі. Конструктор є надійним помічником у моїй роботі. Робота з ним урізноманітнює навчальний процес, робить його цікавішим для дітей. Заняття в ігровій формі створюють неповторну атмосферу психологічного комфорту і проходять без нервового напруження, що позитивно позначається на якості засвоєння матеріалу.
Завдання
1. Визнач та покажи за допомогою цеглинок кількість звуків у слові.
2. Визнач та покажи за допомогою цеглинок кількість складів у слові.
3. Візьми стільки цеглинок, скільки складів у слові.
4. Визнач та покажи за допомогою цеглинок кількість слів у реченні.
5. Якщо почуєш звук [р], то підійми червону цеглинку, а звук [л] - зелену.
6. Виклади з цеглинок літеру.
Цеглинки розкладають у довільному порядку та вільному доступі перед дітьми.
Запитання та завдання дітям:
- Які овочі ви знаєте?
- Знайдіть цеглинку, схожу на огірок (помідор, моркву...).
- Які ще овочі можуть бути такого само кольору, як помаранчева цеглинка?
- Цеглинки яких кольорів у вас залишились? Чи існують овочі білого кольору? Які? А коричневого?
- Чи існують овочі блакитного кольору? А що буває блакитним?
Завдання для роботи в парах.
Оберіть цеглинки однакового кольору. На які овочі вони схожі кольором? Чому ви обрали саме такий колір?
Завдяки
ігровим формам занять вдається залучати пасивних учнів до систематичної
розумової праці, а це дає змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили.
Працюючи над проблемою «Розвивальні ігри та інтерактивні вправи на уроках української мови в новій українській школі», я дійшла висновку, що процес формування вмінь і навичок стає набагато результативнішим, якщо організувати навчання у співробітництві, яке ґрунтується на спільній діяльності і взаєморозумінні вчителя і учнів.